Що робити при нервовому зриві: симптоми, причини, допомога

Що таке нервовий зрив

Нервовий зрив – це загальний термін, який вживається в тих випадках, коли компенсаторні механізми організму та психіки перестають справлятися зі стресовим навантаженням.

Подібний стан може виникнути внаслідок різних психічних розладів, таких як депресія, генералізоване тривожне розлад, прикордонний розлад особистості та інші, а також при надзвичайно сильних та емоційно травмуючих ситуаціях.

Однак поняття «нервовий зрив» вважається застарілим: зараз медична спільнота більше не використовує цей термін, оскільки він є досить неконкретним і входить до структури інших розладів. До того ж, прояви того, що зазвичай називають нервовим зривом, сильно варіюються.

Симптоми нервового зриву

Треба розуміти, що ми щодня зустрічаємося зі стресом, оскільки у медичному розумінні стрес — це сукупність нормальних реакцій організму різні чинники середовища. За допомогою цих реакцій ми адаптуємося до світу, що змінюється — інакше людина не змогла б вижити в процесі еволюції. Коли організм не справляється з різних причин, наприклад, через занадто сильний вплив або загальне виснаження організму, то виникає так званий дистрес – процес гіпермобілізації сил, внаслідок чого механізми саморегуляції порушуються і можуть повністю відмовити. Так працюють усі системи в організмі, і психіка не виняток, тому коли захисні механізми, які зазвичай підтримують психіку у відносно стабільному стані, перестають працювати, ми можемо спостерігати те, що раніше називалося «нервовим зривом».

Але оскільки це індивідуальна реакція, що виникає в результаті різних розладів, такий стан не має будь-яких певних загальних для всіх симптомів. Основна його характеристика — порушення здатності до «нормального функціонування», бо, як воно проявляється, залежатиме від культурного, регіонального та соціального контексту.

Отже, симптоми «зриву» у конкретної людини обумовлені її основною проблемою зі здоров’ям і тим, як вона зазвичай переживає стрес. Але можна перерахувати найпоширеніші прояви:

• сильні емоції: тривога, туга, дратівливість;
• відчуття емоційного та фізичного виснаження;
• збудження та/або м’язова напруга;
• порушення сну;
• больовий синдром;
• тремтіння;
• відчуття безпорадності, безнадійності та знижена самооцінка;
• рухова загальмованість;
• уникнення рутинних соціальних ситуацій (таких як похід у магазин, зустріч дитини зі школи тощо);
• пропуск важливих зустрічей;
• нехтування своїми базовими потребами (наприклад, людина забуває поїсти чи вмитися);
• зниження мотивації та інтересу;
• проблеми у відносинах коїться з іншими людьми;
• втрата інтересу до сексу;
• труднощі з концентрацією уваги та/або пам’яттю;
• сухість у роті та підвищене потовиділення у ситуації, коли немає реальної загрози;
• «збої» у роботі серцево-судинної системи, такі як прискорене або нерегулярне серцебиття;
• частіші застуди (стрес може вплинути на імунну систему);
• зміни апетиту та ваги;
• поява симптомів шлунково-кишкових захворювань (болі в животі, метеоризм, частий та рідкий випорожнення);
• суїцидальні думки чи думки про завдання собі шкоди;
• психоз, який може включати галюцинації, параною, марення та труднощі з розумінням того, що відбувається.

Причини нервового зриву

Причин зриву може бути дуже багато.

По-перше, це будь-яке виснаження організму. До нього можуть призвести:

• хронічні захворювання (серцево-судинні, неврологічні захворювання, наприклад розсіяний склероз, та інші);
• порушення сну – безсоння, нічні кошмари, ранні пробудження (коли ритми сну та неспання збиваються, це виснажує організм, не даючи йому відновлюватися);
• розлади прийому їжі – недоїдання, пропускання прийомів їжі, жорсткі обмеження себе в їжі (наприклад, дієти) – все це позбавляє організм білків та інших елементів, необхідних для нормальної роботи;
• надто інтенсивний графік життя та роботи (без можливості повноцінно відпочити сил для адаптації стає різко меншим);
• важка обстановка у сім’ї/на роботі протягом тривалого часу.

По-друге, це психічні розлади, такі як:

1. депресія;
2. біполярно-афективний розлад;
3. ПТСР (посттравматичний стресовий розлад);
4. обсесивно-компульсивний розлад;
5. генералізоване тривожне розлад;
6. СДВГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності) та інші.

По-третє, це надто інтенсивні фактори стресу, які надходять ззовні:

• звістки про вкрай неприємні та важкі події;
• звільнення;
• розлучення;
• смерть близької людини;
• надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру;
• сварки у сім’ї.
• І безліч інших причин, важливих саме для конкретної людини

Що робити при нервовому зриві

Найпростіше і найнеобхідніше – звернутися до лікаря за діагностикою та отриманням допомоги. Що вона є? У плані психологічної допомоги найбільшу ефективність роботи з подібними запитами показує когнітивно-поведінкова терапія (КПТ чи КБТ). Але й саме відвідування спеціаліста чи кризового центру, можливість бути вислуханим та отримати роз’яснення про те, що з вами відбувається, вже дає певну стабілізацію.

Якщо лікар діагностує якийсь конкретний стан, наприклад, депресію або тривожний розлад, то для лікування можуть знадобитися ліки. Зазвичай це антидепресанти та протитривожні препарати, але в залежності від стану та ступеня тяжкості можуть бути використані інші лікарські засоби.

Чи можна допомогти собі самостійно

Найефективніша допомога собі — це, звісно, ​​профілактика зривів. Але якщо її не було або вона не спрацювала цього разу, то що робити, якщо зрив все ж таки трапився?

У момент найгострішого стану потрібно трохи загальмувати систему, яка відповідає за стрес:

1. вмитися холодною водою, опустити обличчя в прохолодну воду або прикласти в обличчя шматочки льоду;
2. використовувати м’язову релаксацію – послідовно напружувати та розслабляти різні групи м’язів;
   зробити фізичні вправи: побігати, поприсідати, віджатися, все, що вам подобається, головне — робити це до відчуття легкої втоми;
3. поспостерігати за своїм диханням, не посилюючи його, не контролюючи. Просто стежити за вдихом-видихом.

Після виходу з гострої фази треба подбати про себе – поїсти, поспати, створити відчуття психологічної та фізичної безпеки.

Потім слід подивитися, що призвело до такого стану, і спробувати компенсувати це. Наприклад, можливо, варто налагодити графік роботи та відпочинку. Або піти у відпустку.

Зрозуміти, які саме емоції ви зараз переживаєте — назвати їх і пам’ятати, що ви маєте право їх відчувати. Коли ми розуміємо, що за емоція захопила нас зараз, ми отримуємо можливість її контролювати.

Попросити близьку людину побути поруч.

Наслідки нервового зриву

Серед частих негативних наслідків подібних зривів — психосоматичні порушення, починаючи з болів у шлунку, підвищення тиску, запаморочення та головного болю аж до інфарктів та інсультів. Також при цьому знижується імунітет, що призводить до частіших інфекційних захворювань.

Крім того, найчастіше погіршується основний стан, який міг викликати зрив — депресія, тривога та інше.

Оскільки зрив не дозволяє нам продовжувати нормально і звично функціонувати в повному обсязі, то в довгостроковій перспективі це загрожує погіршенням відносин у сім’ї, на роботі потенційним погіршенням матеріального благополуччя.

Профілактика нервового зриву

Що робити, щоб максимально знизити ризик виникнення зриву?

Зменшити кількість стресу у житті:

• намагатися вирішити конфлікти вдома і на роботі на якомога ранішій стадії;
• знизити кількість навантаження та/або вимог на робочому місці, якщо з’явилося почуття, що стає складно з ними справлятися;
• контролювати графік роботи та відпочинку;
• обмежити вживання кофеїну та алкоголю;
• відмовитися від тютюну та наркотиків;
• навчитися краще переносити стан стресу (для цього можна практикувати глибоке дихання та медитацію, техніки розумового та фізичного розслаблення);
• регулярно займатися фізичними вправами;
• консультуватися із психологом;
• проводити час на природі, гуляти чи займатися хобі;
• розмовляти із близькими людьми;
• шукати будь-які інші способи повернутися до спокійного стану, які вам допомагають.

Важливо звернутися до спеціаліста для лікування психічних або фізичних захворювань, які можуть спровокувати стан зриву.